Кубійович Дарія

 Koobeeiowych (Kubiovych) Dariya (народилася 25 травня, 1908, Бучач, королівство Ґаличина та Володимирія,  Австро - Уґорська імперія , тепер Чортківський район, Тернопільська область, Україна - 🔥6 ґрудня 1977 року , Парі, похована на цвинтарі у місті Сарселлес, Франсе) - ґромадська діячка, педаґоґ, письменниця, меценатка. Донька Остапа Сіяк та Іванни Зафійовські, сестра Ірини, Оксани (мешканка Нью Йорка від 1950 року) та Романа , племінниця Миколи й Івана Сіяк . Навчалася в приватній Коломиїській  ґімназії Українськоґо педаґоґічноґо товариства Рідна  Школа (1920 - 1927 роки), Познанському університеті (факультет  фізичноґо виховання та математики , в 1930 - 1934 роках).

 Належала до Світовоґо Українськоґо Руху Пласт від 1920 року, була юначкою Тернопільської, а за кілька місяців вже Коломийської станиці й долучилися до  ґурткa Соловій XIII куреня імені Олени Завісної разом з Марією Бек , майбутньою меркою Детройту , потім стала впорядницею новацькоґо ґуртка Вивірка 32 - ґо куреня у Тернополі (1928 - 1929 роки) . Навчала руханки в товаристві Сокіл у Тернополі та Львові. Старша пластунка та пластунка сеніора станиці Львів (1935 -1939, 1941 - 1944 роки ). 

 Працювала у Львівських а кооперативах,  секретаркою : ґолови Союзу Українок ( 1938 - 1939 роки) , міської лікарні в місті Холм (1939 - 1941 роки), а потім у відділі молоді (1941 - квітень 1945 роки) й архіві (1946 рік ) Українськоґо Центральноґо Комітету . 1944 року була булавною новацькоґо табору у Косові . Перебувала в містах Криниця, Шлезьк,   Любен ( вересень - листопад 1944 року). Еміґрувала до Німеччини, жила у будинку німецькоґо фермера у селі Авхкірх, повіт Каворбойрен, Баварія (1944 -1945 роки ), бувала в  місті Авсґсбурґ , поселилася у табор Ді Пі  Міттенвальд (вересень 1947 року) , де працевлаштувалася викладачкою в ґімназії й отримала квартиру. Впорядниц новцькоґо ґуртка, учасниця вишкольних таборів (1945 - 1951 роки) . Відпочивала в Оберсдорфі ( січень 1947 року) . Вступила 1948 року  до науковоґо товариства імені Тараса Шевченка  у Мюнхені, де мешкала зі своїм цивільним чоловіком (1950 - 1951 роки). Адміністративно - педаґоґічна секретарка Інституту заочноґо навчання  (1951 - 1956 роки) , бібліотекарка Енциклопедії Українознавства у місті Сарселлес, Франсе,( весна 1951 - 1956 роки), керівниця бібліотеки  (1956- 1975 роки ) при Науковому товаристві імені Тараса Шевченка у Європі . Практикувалася бібліотечній справі в бібліотеці Східноґо університету (Мюнхен, Німеччина ).  Авторка баґатьох  статтей до американських та канадських журналів : Франсенські радіопереселення про Україна , Олекса Новаківський, Мистецтво живоґо слова, Збірник доповідей про А. Кримськоґо, Бібліоґрафія історії церкви, Неповна бібліоґрафія, Україніка в збірнику Польської Академії Наук , Одна цеґлина до історії літератури , Пам'яті Єжи Єнджеєвіча, Церковне мистецтво Лемківщини --- Сучасність , числа 2 (26), 1963 рік ,  5 (137) , 1972 рік, 9 - 11 (179 - 181), 1975 рік,  1 - 4, 11 (182 - 184, 191), 1976 рік ; З бібліотеки Науковоґо Товариства імені Тараса Шевченка у Європі --- Нові дні , числа 256, 262, 282-283, 316, 1971, 1973, 1976 роки, Українське Життя , число 4,  1973 рік, Український історик, число 3-4, 1972 рік) ; Сковородіяна --- Нові дні, число 274, 1972 рік ; Континент. Новий журнал - вільна трибуна Східної Європи --- Український Ґолос , 20 листопада 1974 рік, а також скаутськоґо часопису Юнак : Найпопулярніша ґра - футбол, число 10 (28), 1965 рік, Юрій Шульмінський, число 5 (59) 1968 рік .  Долучалася до праці над україномовною  Енциклопедією Українознавства (1948 - 1977 роки) , Історично - мемуарноґо збірника Бучач і Бучаччина : Уривок споґаду, 1972 рік , співавторка Історії Українськоґо Центральноґо Комітету

 ( опублікована 1975 року), мемуарів її чоловіка " Мені 80" ( 1970 рік видання ) . Сприяла передачі дружиною Володимира Винниченка Розалією йоґо архіву Українській Вільний Академії Наук, як депозит у Колумбійському університеті (Нью - Йорка, З'єднані Держави Америки) .

Приятелька Спілки Українських Пластунів Еміґрантів (1931 - 1939) , Спілки Українських Пластунів (1945 - 1956 роки), Конференції Українських Пластових Орґанізацій (1956 -  1977 роки) . 

Особиста секретарка та  друґа цивільна дружина від 1946 року (тоді їй було 38 ) ґромадськоґо та військовоґо діяча, картоґрафа, ґеоґрафа, енциклопедиста, мецената, письменника Володимира Кубійовича ( на той час він мав 46 літ ) , з яким одружився 1975 . Їх подружнє життя було не дуже ґармонійним через восьмилітню різницю у віці , однак вона робила все що може, щоб збереґти шлюб. 

Мандрувала з ним Франсе : Парi (1951-1977 роки) , Канни , Ніцца, Мужен (1962 - 1977 роки), Авіньйон, Марсель, Арль (1957 рік),  до Давосу, Швейцарія, Люксембурґ (1968 - 1977 роки), Нью - Йорк, З'єднані Держави Америки ( зустріч абсольвенток Коломийської ґімназії) , Норвеґії , Еспанії, столиці Італії міста Рома , де зустрічалася з кардиналом католицької церкви та Патріархом Української Греко - Католицької Церкви Йосифом Сліпим, відвідала монастир студитів Студіон (там познайомилася з майбутнім кардиналом Любомиром Ґузаром) і острів Капрі (1977 

рік ) . 

Через стрес почала курити тютюн , проте 1964 року письменниця Софія Яблонська переконала її полишити цю шкідливу й небезпечну для здоров'я звичку. Відійшла на Вічну Ватру 🔥 у  69 літ внаслідок невіліковної хвороби , яку лікар спочатку не моґли діаґностувати, а потім було вже пізно лікувати . 

Архів зберіґається в Канаді та Франсе . 1985 року , зґідно заповіту її чоловіка було створено Фундацію Володимира та Дарії Кубійовичів при Канадському Інституті Українських Студій у $ 100 тисяч , а 1986 року було вже $ 700 тисяч, 1995 року - $ 428 118, яка має фінансувати видатки на створення й опублікування Енциклопедії Українознавства та її друґе видання під назвою Українська Енциклопедія анґлійською мовою, а також відзначати визначних вчених - енциклопедистів через спеціально створену ґромадську орґанізацію. На сайті енциклопедії на сьогодні поки - що відсутня анґломовна стаття про Дарію Кубійович, як і зґадки про її Фундацію  у списку меценатів . Їх бібліотека в 2889 примірників  та портрет  Дарії , створений маляром Андрієм Солоґубом зґідно заповіту мала потрапити до Канадського Інституту Українських Студій але виконавці заповіту лишили її  Науковому Товариству імені Тараса Шевченка у Європі, бо так менше витратно . Детальноґо звіту про фінансовий стан Фундації від 2001 року до  1 лютоґо 2023 року й цільове використання коштів онлайн у відкритому доступі відсутні . Будинок, де мешкало подружжя у Сарселлес, Франсе потехеньку руйнується і поґрабовується разом з бібліотекою , а власники цієї спадщини байдуже спостерігають за цим процесом занепаду й не бажають спілкуватися із зацікавленими меценатами онлайн чи офлайн , не надають необхідних документів для порятунку української культурної спадщини . Цілком зрозуміло, що з часом знайдеться завзята особистість , яка вирішить проблеми , які створили невмілі спадкоємці - марнотрати , які фактично є банкрутами як фінасовими так і духовними .